Обґрунтування щодо територіальних громад організованих у формі договору та використання державного гербу

Шановний пане Жванія,

 

Ваші листи до різних територіальних громад були розглянуті у міжрегіональному колі правознавців територіальних громад.

 

Ми раді, що Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України приступив до серйозного аналізу практичного наповнення прямого народовладдя територіальних громад договірними правовідносинами між людьми.

Вже десять років як Україна привела своє внутрішнє і зовнішнє право у відповідність до міжнародних стандартів, а багато хто, не помітивши цього - продовжують жити по-старому.

Правовий простір України такий самий, як і в розвинених країнах, які вважаються еталоном демократії. Причина системної кризи в Україні - життя за старою моноукладною системою, якої давно немає.

Стаття 15 Конституції України «Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності».

 

Які ж основні правові критерії багатоукладності України?

Кожен має право жити:

- у правовому полі квазідержавного комерційного економічного простору фізичних осіб - інститут сервітуту;

- у правовому полі громадянин, нація –   громадянське суспільство;

- у правовому полі людина, сім'я, рід, народ – народне співтовариство;

- у правовому полі духовних особистостей і їх спільнот.

 

Стаття 5 Конституції України.

Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

 

Ця норма Конституції України чітко визначає республіканську форму управління народного самоврядування та управління унітарною державою. При цьому чітко стоїть заборона на узурпацію державою, її органами та посадовими особами на республіканське вільне народне самоврядування.

Оскільки влада здійснюється народом безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, то дані органи зобов’язанні виконувати волю свого народу.

Крім цього, народ є, насамперед, єдиним джерелом влади (первинна, безпосередня влада) – довіритель, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування (вторинна, опосередкована влада) – довіряємий, який виконує доручення довірителя. 

Народ є первинним суб’єктом права, який створює вторинний суб’єкт права – органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

 

Це ж відображено в Міжнароднім пакті про економічні, соціальні і культурні права (який ратифікований Верховною Радою).

 

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права

Стаття 1.

1. Всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток.

2. Всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають з міжнародного економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та з міжнародного права. Жоден народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування.

 

Ці та багато інших подібних правових норм однозначно стверджують, що народи за визначенням вільні й всі дії у вільному народному правовому полі йдуть з приставкою само ..., а саме: самовизначення, самозабезпечення, самозахист, самоврядування тощо. Іншими словами конституційне та ратифіковане право України надає народу право чистого аркуша. Іншого й бути не може, так як це і є суть джерела влади. Будь-яке визначення вольностей будь-ким для будь-кого – це вже є свобода з імовірністю її втратити. Так само існують фундаментальні норми права, які прямо забороняють будь-яким посадовим службовим особам визначати, контролювати і регулювати життєдіяльність вольних народів. Так як посадові службові особи в якому б ранзі вони не були, вони у світовій та українській багатоукладній системі являються суб'єктами клубу боржників на боргових документах. Вольні народи це завжди вільний клуб кредиторів з кредиторськими правами вимоги. Клуб боржників завжди супідрядний клубу кредиторів і знаходиться під його контролем і регулюванням, а не навпаки. Адже існують же в Європі відомі у всьому світі клуби кредиторів?

 

Тому житель від жителя різниться, як і їх загальні збори. Тому що з точки зору правозастосовчої практики житель може стати учасником загальних зборів фізичних осіб або загальних зборів громадян або загальних зборів людей, які визначили, що людина в правовому сенсі цього слова є правовим зв'язком між людською особистістю і духовною особистістю.

 

Так само загальні збори жителів потрібно розглядати через призму правової багатоукладності населеного пункту - місцеве, територіальне, екстериторіальне право. Хоча ознак багатоукладності в рази більше .

 

А що було, коли права не було? Було джерело права.

Правове поле України визначає єдність трьох взаємообумовлюючих джерел.

 

Джерелом правових дій у статусі людини є людська гідність.

 

Загальна декларація прав людини (яка ратифікована Верховною Радою).

Стаття 1.

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

 

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (який ратифікований Верховною Радою).

Держави, які беруть участь у цьому Пакті,

беручи до уваги, що відповідно до принципів, проголошених Статутом Організації Об’єднаних Націй, визнання гідності, властивої всім членам людської сім’ї, та рівних і невід’ємних прав їх є основою свободи, справедливості і загального миру,

визнаючи, що ці права випливають з властивої людській особі гідності,

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (який ратифікований Верховною Радою).

Стаття 16.

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.

Загальна декларація прав людини

 

Стаття 21.

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

 

Нижче наведені норми права які більш, ніж однозначно відображають правовий зв'язок людської та духовної особистості, як через опосередковану релігійну систему, так і безпосередньо – на основі світосприйняття і совісті людини.

 

Стаття 35 Конституції України.

Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

 

Правові норми Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»

Загальна декларація прав людини

Стаття 18.

 Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

 

Стаття 19.

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

 

Так само слід зазначити, що права людини - духовної особистості – це так само правовий спадок предків у вигляді звичаєвого права, про наявність якого періодично згадує у своїх рішеннях Конституційний суд.

Наприклад, Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004

…У  справі  про  призначення судом  більш м'якого покарання зауважив,  що "верховенство права - це панування права в суспільстві.  Верховенство права вимагає  від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони,  які за  своїм  змістом  мають  бути  проникнуті передусім  ідеями  соціальної  справедливості,  свободи,  рівності тощо.  Одним з проявів  верховенства  права  є  те,  що  право  не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори,  зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо,   які   легітимовані   суспільством  і  зумовлені  історично досягнутим культурним рівнем суспільства.  Всі ці  елементи  права об'єднуються якістю,  що відповідає ідеології справедливості, ідеї права,  яка  значною  мірою  дістала  відображення  в  Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його  ототожнення   із   законом,   який   іноді   може   бути   й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість  -  одна  з основних   засад   права,  є  вирішальною  у  визначенні  його  як регулятора суспільних відносин,  одним із загальнолюдських вимірів права.  Зазвичай  справедливість розглядають як властивість права, виражену,  зокрема,  в рівному юридичному масштабі поведінки  й  у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

 

Конституція України так само чітко визначила що:

Стаття 140.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Стаття 142.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

 

Закон України «Про місцеве самоврядування» ще більш детально розписує суть здійснення первинним суб'єктом місцевого самоврядування територіальною громадою влади безпосередньо.

Тому ведення територіальною громадою владно-фінансової діяльності в договірній формі, передбаченій у ст.142 КУ, яку не помітили ваші юристи.

А як могло бути інакше? Адже ми ж списували право з кращих юрисдикцій. Взагалі договір – це основний інструмент правовідносин. Передача влади шляхом проставлення галочки притаманна безвідповідальним фізичним особам, що ми за фактом і спостерігаємо.

Тому розглядати наші договірні правовідносини треба через цілісну комплексну правову систему і правозастосовчу практику триєдності прав людини, територіальної громади і народу в багатоукладності місцевого, територіального та екстериторіального права та й інших додаткових правових ознак.

Територіальна громада, як первісний суб’єкт права, сама може самостійно визнавати для себе привабливу форму взаємодії всередині і ззовні, та правові форми організації (договір, статут, угода та інше).

 

Правовідносини можуть регулюватися або законом, або договором (ст. 13 ч.1, ст. 14 ч.1 ЦКУ).

Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав
1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 14. Виконання цивільних обов'язків
1. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Ст. 2 ч. 2 ЦКУ. Учасниками   цивільних   відносин   є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Ст. 6 ЦКУ.

1.Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.    

2. Сторони мають право   врегулювати   у   договорі,   який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.    

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.    

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Ст. 11 ЦКУ.

2. Підставами   виникнення   цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 

1) договори та інші правочини;

Ст. 169 ч. 1 ЦКУ. Територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

 

У цілісній комплексній організаційно-правовій владно-фінансовій соціально-економічній системі народних територіальних громад взагалі все будується на договорах між людьми. Договір територіальної громади – це всього лише один з елементів. Щоб не перевантажувати цей текст нормами міжнародного ратифікованого права, розглянемо внутрішні закони ВР, які не менш красномовно описують верховенство договірних правовідносин. Тим більше, якщо сторонами цих договорів виступають люди народних територіальних громад.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Стаття 2. Принципи зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

– виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

 

Стаття 5. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.

 

Стаття 6. Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

 

Стаття 7. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

– Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;

– самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

– угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

 

Закон України «Про інвестиційну діяльність»

Стаття 1. Інвестиції

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

 

Стаття 3. Інноваційна діяльність

1. Інноваційною діяльністю є сукупність заходів, спрямованих на створення, впровадження, поширення та реалізацію інновацій відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" (40-15) з метою отримання комерційного та/або соціального ефекту, які здійснюються шляхом реалізації інвестицій, вкладених в об'єкти інноваційної діяльності.

 

Стаття 7. Права суб'єктів інвестиційної діяльності

1. Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

2. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

3. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

 

Стаття 9. Відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

 

Закон України «Про інноваційну діяльність»

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери;

 

Стаття 3. Мета і принципи державної інноваційної політики 

1. Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

 

Цими правовими нормами успішно користуються транснаціональні корпорації через систему всіляких договорів. Саме відсутність своїх народних економічних структур призвело до масового заповнення порожнечі іноземними ТНК, що призводить до загострення системної напруженості України. Який б не був український комерційний суб'єкт права, і яка б у нього не була офшорна схема, він завжди програє ТНК, за якою стоїть вільний і суверенний народ. І це аксіома світової практики.

Так само ми акцентуємо вашу увагу, що в наших договірних правовідносинах взагалі не використовується наймана праця, яка всього лише дозволена в Україні і не є єдино можливою формою трудових правовідносин. Всі учасники наших трудових правовідносин виступають у правому статусі людини співкредитора-співінвестора. Дана форма трудових правовідносин добре відома у світовій системі кооперації праці і знайшла своє відображення у 1944 р. на сесії у Філадельфії (США). Міжнародна конференція праці прийняла Філадельфійську декларацію, в якій уточнюються цілі і завдання Організації.

У Декларації (яка ратифікована Верховною Радою) втілені наступні принципи:

·                    праця не є товаром;

Тому в наших договірних некомерційних кредиторсько-інвестиційних правовідносинах немає посадових і службових осіб, оскільки всі рішення приймаються загальними зборами, загальними рішеннями співкредиторів.

 

В системі наших договірних правовідносин взагалі немає переходу влади від одного до іншого, а так само немає переходу права власності. Здійснюючи владу безпосередньо спільно - громадою, народом, об'єднуючись на договорі співкредиторів – люди, що є власники своєї праці і результатів своєї праці, виробляють нову власність, здійснюють сумлінне документальне входження в права володіння згідно зі ст. 13 Конституції України.

 

Так само слід зазначити правові підстави використання герба народними територіальними громадами в своїх владно-фінансових правових документах.

ПОСТАНОВА Верховної Ради України «Про Державний герб України» встановила «тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України», що повністю відповідає конституційним нормам народної республіканської формою прямого народовладдя і народним управлінням державою.

Пункт 2 цієї Постанови дає змогу існування державного герба, але у відповідності до герба України. «Зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов'язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом I цієї Постанови».

Закон про держаний герб поки що існує лише у проекті.

 

Крім цього, аналізуючи приведений витяг з Постанови Верховної Ради України 19 лютого 1992 року № 2137 - XII, можна з упевненістю сказати - в тексті не міститься винятковий перелік організацій що мають право використовувати державний герб України. Отже, його використання не є винятковим правом державних органів і підприємств України.

 

Оскільки вторинна опосередкована влада (довіряємий), має право використання державного гербу, то первинна безпосередня влада (довіритель) тим паче має право використання державного гербу.

(Довіритель може наділити довіряємого тими права, які сам має, і при цьому він їх може здійснювати також самостійно, безпосередньо.) 

Так, народ України (республіканська громада) складається з територіальних громад. Територіальні громади складаються з жителів (людей), а кожна людина, згідно ст. 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

Це також підтверджується ст. 5 Конституції України, де зазначається, що народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. А органи місцевого самоврядування – це представницькі органи територіальної громади.

Тому територіальні громади, як представники частини народу України на певній території України, користуються правами народу, який складається з людей.

 

Крім цього, за Конституцією України, виходячи зі ст.ст. 13, 140, 142, територіальні громади є частиною народу України, так як земля, природні ресурси і т.п. знаходяться у власності народу України.

А у власності територіальних громад (жителів населених пунктів) може перебувати земля, природні ресурси і т.п. тільки на тій підставі, що вони є частиною цього народу.

І відповідно жителі територіальної громади, як представники частини народу України на певній території, користуються такими же правами, що і народ України.

 

Так само позиція по землі народних територіальних громад повністю співпадає зі

ст. 13 Конституції України.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

 

Стаття 14.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

 

Закон України «Про приватизацію державного майна»

Стаття 5. Об'єкти приватизації

«Частина 2. Приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.

Загальнодержавне значення мають:

а) об’єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об’єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України:

майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільної оборони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних та органів доходів і зборів, що безпосередньо забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров’я системи екстреної медичної допомоги;

надра, корисні копалини загальнодержавного значення, території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, водні ресурси, лісові ресурси, інші природні ресурси, які є об’єктами права власності Українського народу;».

 

Держава за Конституцією України лише охоронник, а не власник.

 

Прагнення від знеособленої народної та колгоспної системи до персоніфікації - чудовий шлях, який дає мотивацію і коефіцієнт від кінцевого результату. Створення внутрішніх правових документів на частину (пай) - це ще не документи на їх продаж назовні, як це намагаються піднести.... Для того, щоб почати розпродаж і приватизацію землі, треба мати рішення Українського народу, якого до цих пір немає.

 

Правовий вакуум і системна криза України має свої першопричини у відсутності правових документальних підстав у вторинних суб'єктів права від первинних суб'єктів права, які є джерелами права.

 

Існуючі спроби завуальовано вирішити це завдання або спробувати її поставити під посадовий, службовий чи іншій централізований контроль і регулювання може розглядатися через призму наступних правових норм:

 

Стаття 5 Конституція України.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

     

Загальна декларація прав людини

Стаття 2.

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

 

Стаття 30.

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.

 

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права

Стаття 5

1. Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що означає, що якась держава, якась група чи якась особа має право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані на знищення будь-яких прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі, ніж передбачається у цьому Пакті.

 

Стаття 25.

Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як приниження невід’ємного права всіх народів повністю і вільно володіти і користуватися своїми природними багатствами та ресурсами.

 

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права

Стаття 5.

1. Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що означає, що якась держава, якась група чи якась особа має право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані на знищення яких-небудь прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі, ніж передбачається в цьому Пакті.

 

Виходячи з вищевикладеного, люди, що є учасниками договірних правовідносин народних територіальних громад, визначають права і зобов'язання тільки між собою і тільки для себе - учасників договору. Тому що існує фундаментальна норма права і світобудови про свободу волі і про те, що воля одного закінчується там, де починається воля іншого. Так само існують фундаментальні закони цього світу, де ніхто і ніщо не може контролювати все. Цей світ має єдність різноманіття і різноманіття в єдності. Розглядати інакше правову багатоукладність України все одно, що законом ВР змінити закони фізики, опору матеріалів у спробі навести лад у ЖКГ.

 

Люди народу України, як первинне джерело влади, можуть самостійно (на праві джерела) визначати правовий зміст та правові форми взаємодії між собою та з вторинною владою, яку вони створюють для виконання своєї волі, захисту своїх прав. А вторинна влада (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) зобов’язанні виконувати рішення свого народу та захищати їх права, так як вона для цього створювалась.

Оскільки ст. 5 Конституції України визначає Україну республікою, то народ України – це республіканська громада, яка складається з територіальних громад.

А територіальна громада – це частина народу України на певній території України, яка складається з людей (жителів), що постійно проживають на даній території.

А люди народу України, у відповідності зі ст. 5 Конституції України, безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, здійснюють свою волю, свої права, у тому числі на здійснення влади.

 

Оскільки ч. 2 статті 5 Конституції України визначає, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, то люди, як представники народу України (Українського народу), як первина влада, можуть самі творити (генерувати) право.

Крім цього, якщо вторинна (опосередкована) влада має певні повноваження, якими їх наділила первина (безпосередня) влада, то відповідно первина влада, як джерело, має ще більші права, повноваження, чим вторинна влада.

 

І відповідно, якщо опосередкована влада має право користуватися, наприклад, державним гербом України, то люди, як представники народу України (Українського народу) та жителі певної територіальної громади, як безпосередня влада, тим паче можуть використовувати державний герб України.

 

Різноманітність та не вичерпність прав і свобод людини підтверджується наступними статтями Конституції України.

 

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

 

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

 

При цьому люди народних територіальних громад визнають волю інших перебувати в системі сервітуту фізичних осіб та інших спільнотах. Так само ми більш, ніж задоволені, що в Україні є люди, які взяли на себе відповідальність за утримання системи фізичних осіб, які ведуть безвідповідальний спосіб життя (перекупити – перепродай). Ця система у світовій практиці була спочатку створена для представників «дна суспільства» і спеціально виведена в неконституційне квазіутворення, щоб вони в своєму торгівельному пориві не змогли створити правових документів розпродажу батьківщини і країни. Тому ілюзія розпродажу України – всього лише морок і нічого більше.

 

Підводячи підсумки вищевикладеного, можна констатувати наступне:

 

1. Передвиборча програма Януковича В.Ф. "Україна для людей", а так само її подальше виконання в якості президента України і діяльність народних договірних територіальних громад людей повністю йдуть пліч опліч, а саме:

«1. СИЛЬНА ЕКОНОМІКА – УСПІШНА КРАЇНА
УКРАЇНА ПОВИННА ЗА 10 РОКІВ УВІЙТИ ДО 20 НАЙБІЛЬШ ЕКОНОМІЧНО РОЗВИНЕНИХ КРАЇН СВІТУ (G 20).
Стрижневим питанням динамічних перетворень стане застосування вже випробуваної нами дієвої ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ. Національна економіка потребує масштабного залучення нових ідей, сучасних технологій та достатніх фінансових ресурсів.

4. ВІД ВЛАДИ ЧИНОВНИКІВ - ДО ВЛАДИ НАРОДУ!
Місцеве самоврядування повинно стати надійним та міцним фундаментом народовладдя. Принципово важливе розширення повноважень місцевих рад, максимальне усунення бюрократичного апарату від вирішення питань розвитку територіальних громад. Виступаю за децентралізацію влади, реформування міжбюджетних відносин на користь місцевого самоврядування.

УКРАЇНА ПОСЯДЕ ГІДНЕ МІСЦЕ У СВІТОВОМУ СПІВТОВАРИСТВІ. ОБ’ЄДНАВШИ НАШІ СПІЛЬНІ ЗУСИЛЛЯ, МИ ПОБУДУЄМО НОВУ - УСПІШНУ ТА ЗАМОЖНУ УКРАЇНУ! УКРАЇНУ ДЛЯ ЛЮДИНИ,

УКРАЇНУ ДЛЯ ЛЮДЕЙ!».

 

2. В Україні наповнюється практичним змістом республіканська система людського прямого народовладдя територіальних громад;

 

3. Верховна Рада вже сформувала відмінну багатоукладну правову систему України і продовжує утримувати важку соціально-економічну ситуацію, поки народ формує суверенну владно-фінансову систему;

 

4. В Україні вже є кілька сотень вільних суверенних народних клубів кредиторів на основі договорів територіальних громад, консорційних та інших економічних договорів, що розвиваються. Ми просто впевнені, що клуби кредиторів Києва, Чернігова, Дніпропетровська, Донецька, Львова і т.д. займуть гідне місце поряд з Римським, Паризьким, Лондонським клубами кредиторів. Наші діди і прадіди вже не раз гідно відвідували Париж і Берлін, а ми з того ж тіста;

 

5. Народ України має всі владно-фінансові організаційно-правові інструменти для ефективного входження в Євросоюз, на основі народних інвестиційно-інноваційних інструментів міжнародних клубів кредиторів. У разі виникнення важкої економічної ситуації у суб'єктів комерційного простору, після вступу до Євросоюзу, ми готові їм надати організаційно-правову інвестиційно-інноваційну підтримку;

 

6. Вже ведуться практичні дії, які поетапно виведуть Україну з моделі сировинного придатка транснаціональних корпорацій. Ведуться переговори з народами по лінії неурядових організацій, які в особі народних територіальних громад, нарешті, побачили гідних партнерів, замість комерсантів;

 

7. Знімається соціальна напруженість в країні шляхом вливання активних людей з протестних акцій у розвиток народної економіки самозабезпечення і самозахисту людей територіальних громад, яка в тому числі призведе до зняття навантаження з бюджету;

 

8. Розвиток некомерційної інвестиційно-інноваційної народної економіки так само призведе до процесів імпортозаміщення і значного поліпшення експортно-імпортних сальдо, і платіжного балансу НБУ, і, як наслідок, зміцнення гривні і національної безпеки;

 

9. Конструктивне розумне усунення правових прогалин існування органів місцевого самоврядування та інших інститутів держави;

 

10. Виведення економіки з тіні, надання виробникам інвестиційно-інноваційних народних інструментів, які вже формують внутрішній народний ринок внутрішнього валового продукту (ВВП) - який до появи наших інструментів взагалі був відсутній. Сьогоднішня базарно-барахолочна торговельна економіка – це система внутрішнього і зовнішнього валового товару (ВВТ), яка, не маючи внутрішнього підживлення ВВП, скорочується з катастрофічною швидкістю;

 

11. Розвиток народної економіки – це також створення фондової соціальної системи самофінансування і самозабезпечення її учасників, що і було описано в ряді десятирічних програм стратегічного розвитку України в 2001-2003 роках;

 

12. Розвиток народних територіальних громад людей на основі договорів – це реальний шлях усунення депопуляції, деградації, деіндустріалізації народу України, це нова парадигма взаємовідносин між людьми, родами, громадами і народами.
 

Народні територіальні громади готові для конструктивного всебічного співробітництва з усіма.

 

З повагою ....

 

04 листопада 2013 р.